Провінція Тегеран є політичним, економічним і культурним серцем Ірану. Завдяки однойменній столиці вона налічує понад 15 мільйонів людей і має найвищу щільність населення в країні. Тут розташовані центральні урядові установи, найбільші університети, а також найважливіші промислові та сервісні центри.

Регіон простягається біля південних схилів Ельбурсських гір і поєднує сучасну метропольну архітектуру з традиційними базарами та історичними пам’ятками. Економічна домінанта Тегерана приваблює шукачів роботи з усієї країни й постійно посилює урбанізацію.

Разаві Хорасан на північному сході Ірану є релігійним центром шиїтського ісламу. Адміністративний центр провінції Мешхед є домом для святині Імама Рези — одного з найбільш відвідуваних місць паломництва у світі, яке щороку приймає понад 20 мільйонів відвідувачів. Це релігійне значення робить регіон важливим економічним вузлом для паломницького та релігійного туризму.

Поза духовним виміром провінція також має важливе сільськогосподарське й промислове значення. Шафран, бавовна та виробництво цукру визначають економіку сільських районів. Нішапур відомий своїми історичними руїнами та знаменитим поетом Омаром Хайямом.

Ісфахан належить до найвизначніших провінцій Ірану — історично, культурно та промислово. Провінційна столиця вважається одним із найкрасивіших міст світу і завдяки площі Накш-е-Джахан має одну з найбільших історичних міських площ у світі, що входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Пишні мечеті, мости та палаци доби Сефевідів формують міський краєвид.

Водночас Ісфахан є сучасним промисловим і технологічним центром. Металургійні комбінати, нафтохімія та текстильне виробництво роблять провінцію одним із найважливіших економічних центрів Ірану. Кашан у всьому світі відомий своїми килимами та дистиляцією рожевої олії.

Фарс — це історичний осердок Персії та місце походження ахеменідської цивілізації. Руїни Персеполя, церемоніальної столиці Перської імперії, розташовані в цій провінції та входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Культурне й ідентифікаційне значення Фарсу для всієї іранської нації важко переоцінити.

Шираз, столиця провінції, відомий як місто поетів, троянд і вина — тут поховані Хафез і Сааді, два найбільші перські лірики. Економічно важливу роль відіграють сільське господарство, туризм і нафтохімічна промисловість. Регіон виробляє значні обсяги пшениці, бавовни та цитрусових.

Хузестан — найбагатший на нафту регіон Ірану та має величезне економічне значення для країни. Провінція містить більшу частину іранських запасів сирої нафти, а також важливі нафтохімічні підприємства, які суттєво наповнюють державний бюджет. Ахваз, столиця провінції, розташований на річці Карун і є важливим промисловим та торговельним центром.

Історично Хузестан був центром еламської цивілізації. Такі міста, як Шуштар із його історичними водними спорудами (об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО) та Абадан із його нафторафінерійною історією, формують багату й різноманітну спадщину регіону. Провінція також є етнічно різноманітною — тут поруч живуть арабомовне населення, лури та перси.

Східний Азербайджан на північному заході Ірану — це промислово й культурно сильний регіон з азербайджансько-тюркською більшістю населення. Тебриз, столиця провінції, є однією з найважливіших метрополій країни і має багатотисячолітню історію як торговельний центр. Історичний базар Тебризу входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та вважається одним із найбільших критих ринків у світі.

У промисловому плані провінція сильна в галузях автомобілебудування, машинобудування, нафтохімії та текстильного виробництва. Географічна близькість до Туреччини й Азербайджану робить регіон важливим прикордонним і транзитним вузлом. Культурно азербайджанська спадщина формує мову, музику та звичаї населення.

Мазендеран на Каспійському морі належить до густонаселених і наймальовничіших провінцій Ірану. Помірний, вологий клімат робить цей регіон сільськогосподарським садом Ірану — тут у достатку ростуть рис, чай, цитрусові та оливки. Ліси на південному узбережжі Каспійського моря є екологічно унікальними в інакше посушливому регіоні.

Туризм відіграє дедалі важливішу роль: мешканці Тегерана та інших мегаполісів відвідують прибережний регіон як популярне місце для відпочинку. Сарі, столиця провінції, та Бабол є важливими адміністративними й торговельними центрами, тоді як Ношахр виконує роль портового міста.

Західний Азербайджан межує з Туреччиною, Іраком і Республікою Азербайджан та є етнічно й культурно різноманітним прикордонним регіоном. Озеро Урмія, колись одне з найбільших солоних озер світу, розташоване в серці провінції — його драматичне скорочення через зміну клімату та надмірне використання води є однією з найсерйозніших екологічних проблем регіону.

Населення охоплює азербайджанських турків, курдів і ассирійців, що відображає культурне різноманіття. Урмія, столиця провінції, є важливим торговельним центром. Мехабад має історичне значення як колишній центр Республіки Мехабад (1946). Сільське господарство, зокрема вирощування фруктів, є центральною галуззю економіки.

Керман — одна з найбільших за площею провінцій Ірану, що вирізняється своєю економікою, багатою на природні ресурси. Регіон має значні запаси міді, залізної руди та вугілля. Мідний рудник Сарчешме біля Рафсанджану вважається одним із найбільших у світі та є ключовою опорою іранської гірничодобувної промисловості.

Провінційна столиця Керман відома своїми історичними палацами, мечетями та традиційним килимарством. Бам, знаний своєю однойменною цитаделлю (об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО), у 2003 році зазнав тяжких руйнувань через нищівний землетрус і відтоді відбудовується. Джірофт має археологічне значення як імовірна колиска ранньої цивілізації.

Альборз — наймолодша й найменша провінція Ірану, відокремлена 2010 року від провінції Тегеран. Попри свою невелику площу, вона належить до найгустіше заселених регіонів країни. Провінційна столиця Карадж із понад 1,6 мільйона мешканців є одним із найбільш населених міст Ірану та виконує роль західного міста-сателіта столиці.

Близькість до Тегерана та добра транспортна мережа роблять Альборз привабливим місцем для промисловості та проживання. У регіоні оселилися численні промислові підприємства, склади та виробничі майданчики. Гірський масив Ельбурс також відкриває можливості для зимових видів спорту та природного туризму.

Гілян — це зелена прибережна перлина Ірану на Каспійському морі. Вологий субтропічний клімат дарує регіону пишну рослинність, великі ліси та врожайне сільське господарство. Рис є найважливішим сільськогосподарським продуктом, за ним іде чай — Гілян є головним районом вирощування іранського чаю. Мальовничий ландшафт між морем і горами також приваблює багатьох туристів.

Рашт, столиця провінції, відомий як кулінарна столиця Ірану та був визнаний ЮНЕСКО креативним містом гастрономії. Місто Бандар-Е-Пахлаві є найважливішим іранським портом на Каспійському морі та значним торговельним центром. Регіон вирізняється культурною самобутністю з виразною гілякською ідентичністю.

Керманшах на заході Ірану — це регіон надзвичайної історичної глибини та стратегічного розташування. Пам’ятка Бехістун — один із найважливіших давньоперських написів царя Дарія I — розташована в цій провінції та є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Регіон протягом тисячоліть був вузловим пунктом між Месопотамією та Іранським нагір’ям.

Населення переважно курдське та мусульманське-шиїтське. Керманшах є важливим торговельним і промисловим містом із нафтохімічними підприємствами та аграрними господарствами. Провінція межує з Іраком, що надає їй особливого геополітичного значення. Ісламабад-е-Гарб і Сонгор — важливі регіональні центри.

Гормозган — найважливіша портова й торговельна провінція Ірану на Перській затоці та в Ормузькій протоці — одній із найстратегічніших морських проток світу. Бандар-Аббас — найбільший і найважливіший морський порт Ірану та вузол для всієї зовнішньої торгівлі країни. Через Ормузьку протоку проходить значна частина світової торгівлі сирою нафтою.

Острів Кешм є найбільшим островом Перської затоки та має зону вільної торгівлі, що приваблює іноземні інвестиції. Регіон також відомий своїми унікальними прибережними ландшафтами, мангровими заростями та барвистими традиційними човнами дау. Мінаб є важливим центром сільського господарства та рибальства.

Голестан на півночі Ірану — це регіон із переважно сільськогосподарським характером та великою екологічною різноманітністю. Провінція простягається від передгір’їв Ельбурсських гір до рівнин на туркменському кордоні. Національний парк Голестан — один із найстаріших і найбагатших на види заповідних районів Ірану, домівка каспійського тигра (нині вимерлого) та інших рідкісних тварин.

Населення є етнічно змішаним: у регіоні живуть туркмени, перси та казахи. Горган, столиця провінції, є важливим адміністративним і освітнім центром. Гомбед-е Кавус відомий своєю однойменною вежею — однією з найвищих цегляних веж у світі (об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО). Економіку домінує сільське господарство з вирощуванням пшениці, бавовни та ріпаку.

Марказі — українською «центральна провінція» — розташована в серці Ірану й, попри свої невеликі розміри, має велике промислове значення. Провінційна столиця Арак є одним із найважливіших промислових центрів країни з потужними оборонними, нафтохімічними та машинобудівними підприємствами. Регіон має добре розвинену інфраструктуру та є транспортним вузлом між Тегераном і півднем.

Саве відоме вирощуванням гранатів і історичними караван-сараями. Провінція також відіграє роль у ядерній промисловості Ірану — в Араку розташований важководний реактор. Загалом економічний профіль регіону більше визначається промисловим виробництвом, ніж сільським господарством чи туризмом.

Кум — це релігійне серце шиїтського ісламу в Ірані, і тут знаходиться святиня Фатіми Ма'сумех, сестри восьмого імама. Місто є осередком найважливіших шиїтських релігійних вчених і навчальним центром для тисяч студентів-богословів з усього ісламського світу.

У політичному плані Кум має величезний вплив на Ісламську Республіку — багато провідних клериків і політиків походять із цього міста. В економічному плані провінція формується релігійним туризмом і зростаючою промисловістю. Кум також є важливим місцем розташування іранського ядерного об’єкта Фордо.

Казвін, розташована на північному заході країни, має багату історію як колишня столиця Сефевідської імперії. У XVI столітті місто було політичним і культурним центром Ірану, перш ніж столицю було перенесено до Ісфагана. Ця спадщина й сьогодні помітна в пишних мечетях, палацах і базарах.

Сьогодні провінція є важливим промисловим і транзитним регіоном. Казвін лежить на головній транспортній осі між Тегераном і північним заходом країни. До провідних галузей належать харчова промисловість, текстиль і машинобудування. Такестан відомий своїм виноградарством — одним із найдавніших виноробних регіонів Ірану. Аб'єк розвинувся як промисловий центр.

Язд розташований у центральноіранській пустелі й вважається одним із найдавніших міст світу, що безперервно заселені. Характерна глиняна архітектура, лабіринтові вулички старого міста та могутні вітрові вежі (Badgir) зробили Язд у 2017 році об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Місто також є центром зороастризму — зороастрійська громада, що залишилася в Ірані, зосереджена передусім тут.

Язд відомий своїм шовкоткацтвом, солодощами (особливо Qotab і Baqlava) та унікальним водним господарством із історичною системою канатів. Ардакан і Мейбод — історичні міста зі значною культурною спадщиною. Регіон є посушливим, але завдяки сучасній водній інфраструктурі дедалі більше використовується в сільському господарстві.

Хамадан — одне з найдавніших міст світу, що відповідає античній Екбатані, літній резиденції мідян і ахеменідців. Історія регіону налічує понад 3 000 років, а археологічні знахідки засвідчують значення цього міста як політичного та культурного центру Передньої Азії. Мавзолей Абу Алі Ібн Сіни (Авіценни), найвизначнішого філософа й лікаря світу, розташований у Хамадані.

Провінція лежить у Загроських горах на висоті понад 1 800 метрів, що зумовлює холодні й сніжні зими. Сільське господарство (зернові, картопля), виробництво шкіри та ткацтво килимів є важливими галузями економіки. Малайєр є ще одним промисловим центром, тоді як Нахаванд має історичне значення як місце битви 642 року н. е.

Семнан — одна з найбільших провінцій Ірану за площею, але водночас одна з найменш заселених. Регіон простягається по північному центральному плато Ірану та охоплює частини Великої соляної пустелі (Дашт-е Кавір). Клімат тут надзвичайно континентальний — повсякденне життя визначають спекотне сухе літо та холодна зима.

Шахруд після провінційної столиці Семнан є найважливішим центром і осередком відомого університету. Дамган — одне з найдавніших міст Ірану, де збереглися визначні історичні мечеті. Гармасар стратегічно розташований на автомагістралі Тегеран–Мешхед і став промисловим та логістичним вузлом.

Ардебіль на крайньому північному заході Ірану — це гірська провінція з холодним кліматом і виразною азербайджанською культурою. Столиця провінції, Ардебіль, зберігає святиню Шах-Сафі ад-Діна, об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, який як мавзолей засновника династії Сефевідів має виняткове історичне значення.

Регіон відомий своїми мальовничими гірськими краєвидами, гарячими джерелами та вулканом Сабалан (4 811 м). Мешгіншагр і Халхал є важливими регіональними центрами. Парсабад розташований на кордоні з Азербайджаном і Росією та є прикордонним вузлом. Сільське господарство і тваринництво домінують в економіці.

Занджан розташований на північному заході Ірану між провінціями Казвін, Хамадан і Ардебіль. Провінція має як сільськогосподарський, так і промисловий характер і володіє значними родовищами свинцю, цинку та інших металів. Рудник Ангуран вважається одним із найбільших у світі цинкових і свинцевих рудників.

Столиця провінції, Занджан, відома своїм майстерним виробництвом ножів і килимів ручного ткання. Солтаніє, невелике містечко в провінції, зберігає величний мавзолей Ольджейту-хана з XIV століття — шедевр архітектури та об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Абхар і Хоррамдарре є іншими економічними центрами провінції.

Південний Хорасан — це малонаселена пустельно-гірська провінція на південному сході країни, що межує з Афганістаном. Регіон географічно визначається пустелею Дашт-е Лут — одним із найспекотніших і найсухіших місць на Землі (об’єкт Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО). Економіка базується на сільському господарстві (шафран, барбарис, бавовна) та гірничодобувній промисловості.

Бірдженд, столиця провінції, є культурним та адміністративним центром регіону. Табас, відомий своїм історичним садом, у 1978 році був майже повністю зруйнований руйнівним землетрусом. Фердовс є важливим сільськогосподарським центром і носить ім’я відомого перського поета.

Бушер розташований на північному узбережжі Перської затоки й є однією з найважливіших енергетичних і портових провінцій Ірану. У столиці провінції з однойменною назвою розташована перша іранська атомна електростанція, яку в 2010-х роках було завершено за допомогою Росії. Цей ядерний об’єкт зробив Бушер відомим у світі та став символом амбіцій Ірану в галузі цивільної ядерної енергетики.

Порт Бушера є важливим перевалочним пунктом для товарів у Перській затоці. Бораджан — це зростаючий промисловий центр із нафтохімічними підприємствами. Регіон відомий своїм тропічно-спекотним кліматом, пишними мангровими лісами та традиційною арабо-перською прибережною культурою. Економіка спирається на рибальство, нафтохімію та виробництво енергії.

Ілам — це невелика, але стратегічно важлива провінція на заході Ірану, на кордоні з Іраком. Регіон переважно перетятий хребтами Загросу і населений лурсько-курдським населенням. Провінція особливо сильно постраждала під час ірано-іракської війни (1980–1988) і досі зазнає наслідків цього конфлікту.

Провінційна столиця Ілам є скромним адміністративним і торговельним центром. Дехлоран і Мехран розташовані поблизу іракського кордону та мають стратегічне значення для прикордонного руху. Економіка базується на видобутку нафти, тваринництві та обмеженому сільському господарстві. Запаси природного газу відкривають потенціал для розвитку.

Ця гірська провінція на півдні Ірану є одним із найменш заселених і найбільш ізольованих регіонів країни. Суворий гірський рельєф гір Загрос домінує в ландшафті. Населення, що переважно складається з лурських етнічних груп, має сильні кочові традиції.

Ясудж є провінційною столицею та найважливішим міським центром. Догонбадан (також Ґачсаран) має значення завдяки своїм нафтовим родовищам. Регіон страждає від браку інфраструктури та економічної маргіналізації. Водночас драматичний гірський ландшафт відкриває потенціал для екотуризму.

Чахармахаль і Бахтіарі — це високогірна провінція в центрально-західному Ірані, відома своїми вражаючими пейзажами Загросу, прохолодним літом і сніжними зимами. Провінція є домівкою для бахтіарів — одного з найбільших кочових племінних об'єднань Ірану, яке славиться своїми сезонними міграціями між літніми та зимовими пасовищами.

Шахрекорд, найвисокогірніша провінційна столиця Ірану, розташована на висоті понад 2 000 метрів. Регіон є джерелом кількох важливих іранських річок, зокрема Каруну, найдовшої річки Ірану. Сільське господарство (картопля, ячмінь) і тваринництво визначають економіку. Боруджен і Лордеґан — інші регіональні центри.

Курдистан на заході Ірану — це провінція з сильною, самобутньою культурною ідентичністю. Населення, яке переважно є курдським, зберігає багату традицію мови, музики, ремесел і національного вбрання. Політично регіон історично позначений напруженням між курдськими прагненнями до автономії та центральною владою.

Сенендедж, столиця провінції, — це жвавий культурний центр із важливою музичною сценою; курдська музика цього регіону відома своєю мелодійністю та ліричною глибиною. Секкез є одним із найважливіших міст в іранському Курдистані та економічним центром. Маріван розташований мальовничо біля озера неподалік іракського кордону й відомий своєю природною красою. Банех є важливим осередком прикордонної торгівлі.